"Витоки джазу: спірічуелс, блюз, рег-тайм та ін. Виконавці. Розмаїття стилів і жанрів джазу: диксиленд, бі-боп, хот- і кул-джаз, симфо-джаз "
1.Опрацюйте презентацію, запишіть нові терміни
2. Перегляньте онлайнвідео https://www.youtube.com/watch?v=y4O1KH4a8uM
3. Виконайте інтерактивну гру https://learningapps.org/15779334
4. Виконайте онлайн-тестування
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=8296981
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=9814175
УСПІХІВ!
Тема. Латиноамериканські танці переможно крокують світом
1. Опрацювати презентацію https://docs.google.com/presentation/d/1JjTUKuGUKkpI-o_RvrSBB3Km13BeHDzS/edit?usp=share_link&ouid=109516991326247562900&rtpof=true&sd=true
2. Знайдіть та перегляньте відео кожного танцю, схарактеризуйте їх, визначте спільні риси.
3. Для засвоєння нового матеріалу зіграйте інтерактивну гру https://learningapps.org/23835498
Дякую за роботу.
Тема. Абстрактний експресіонізм Дж.Поллока, М.Ротко. Поп-арт Е.Ворхола, Дж.Кунса. Об’єкти стріт- арту і мистецтво графіті в Майамі.
1.Опрацювати зміст стор. 31-33 підручника. Додатково скористайтесь матеріалом, розміщеним на відео
https://www.youtube.com/watch?v=jl35waXowgQ
2. Виконайте онлайн-тести
1. https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=8909719
2. https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1303814
Дякую за роботу
Для раннього періоду латиноамериканської архітектури характерний “фортечний” стиль. Будівлі цього періоду монументальні; могутні стіни, контрфорси, які погашають розпір зводів. Зводи, раніше невідомі індійцям, зараз отримали широке розповсюдження. Орнамент у стилі платереско насичений арабськими деталями й мотивами.
Часті землетруси заставляли шукати засоби для захисту будівель від завалів: будуються грубі стіни, зводи укріплюються каркасом із вигнутого кедра або повністю будувались з дерева.
Греко-римський стиль, який панував в Іспанії, не застосовувався в Латинській Америці. В кінці XVII ст. тут утворюється так назване “креольське бароко”, по своїх формах вільне від архітектурних законодавств Старого Світу.
Більшість монастирів і церков засновані у XVI ст. і мають до того часу вид фортець. Монастирський комплекс мав переважно три частини: велике подвір’я (атрій, який служив відкритою капелою), церкви, житлових і службових приміщень.
Церкви – найчастіше однонавні з прямокутними або багатогранними апсидами. Портал щедро прикрашався кам’яною різьбою.
Куполи, найбільш характерна частина архітектурного пейзажу латиноамериканських міст, робились різноманітними по формах, розмірах, конструкціях і виконанню. Дуже легенькі й міцні куполи будувались, з глечиків, в яких носять воду.
Кафедральний Собор Успіння Пресвятої Богородиці в Мехіко збудований з каменів зруйнованого ацтекського храму бога війни Уїцилопочтлі (1573). Поєднує риси ренесансу, бароко і неокласицизму.
Дякую. за роботу
Що ж таке Боллівуд? Що відомо нам про індійські фільми?
Які особливості індійського кіно? В чому секрет популярності кінематографу
Індії?
Боллівуд – це синонім
кіноіндустрії індійського міста Мумбаї (колишня Бомбей), названої так за аналогією
з Голлівудом в Каліфорнії (США). "Термін
"Боллівуд" - винахід кінця ХХ століття, який з'явився після того, як мумбайська
кінопродукція вразила уяву Заходу", - каже історик кіно з Південної Азії
Насрін Рехман.
Щодня близько 14
мільйонів індійців ходять до кінотеатру на перегляд нової картини. Оскільки
майже 40% індійців безграмотні, кіно там основне джерело інформації.
Перегляд фільмів у кінотеатрі перетворюється на справжнє
шоу. Під час пісень публіка в залі виходить в проходи між рядами і починає
танцювати.
Кіно Індії знімається
не тільки в Боллівуді. Боллівуд – це фільми, переважно зняті на хінді. На
півдні країни діють Толлівуд (фільми на телугу) і Коллівуд (фільми тамільською мовою).
Відомими кіностудіями
Боллівуда є Filmalaya і Film City, розташовані в північній частині Мумбаї.
Щорічно на кіностудіях Боллівуда випускається близько 200 фільмів, в основному
на мові хінді, але також і на урду і панджабі.
Індійські фільми демонструються на екранах більше ніж 90
країн світу.
Індія бере участь у міжнародних кінофестивалях.
Індійський уряд відправляв кіноделегації до інших країн, таких як США і Японія,
тоді як Гільдія кінопродюсерів направляла аналогічні делегації в Європу.
Індія є найбільшим у світі
виробником фільмів. Забезпечення 100% прямих іноземних інвестицій зробило
індійський кіноринок привабливим для іноземних компаній, таких як 20th Century
Fox, Sony Pictures Entertainment, Walt Disney Pictures і Warner Bros. Податкові
пільги сприяли буму мультиплексів (багатозальних кінотеатрів) в Індії. До 2003
року як мінімум 30 кінокомпаній мали лістинг акцій на Національній фондовій
біржі Індії.
Перегляд відео https://www.youtube.com/watch?v=SX5toV4Sidk
ОСОБЛИВОСТІ ІНДІЙСЬКОГО КІНО:
Індійське кіно характеризується шаблонним
сюжетом – поведінка героїв майже завжди стереотипна і не є несподіванкою
(зазвичай це герой, активно бореться зі злом, і, звичайно, перемагає його).
Але, незважаючи на це, фільми вражають нас своєю щирістю і музичною складовою.
І справді, кожен фільм в основному спирається на музику, пісні, вокал і танці –
навіть саундтреки до фільмів часто
випускаються до прем'єри, що досить незвично для нас.
БІЙКИ
Ця подія обов'язково має бути присутнім в
будь-якому індійському фільмі. І чим більше, тим краще! Там немає крові і
насильства, проте можна знайти в мережі аматорські відео на тему «п'ять кращих
бійок в індійському кіно», подивившись які, неможливо не посміхнутися – так здорово головний герой простим ударом
відштовхує супротивника метрів на 50. Перед індійськими героями немає ніякої
перешкоди – ні стін, ні землі – вони все подолають!
Перегляд
відео https://www.youtube.com/watch?v=PqvjsTHNLRg
Батьком першого індійського звукового кіно став Ардешір Ірані – визначна постать в історії Болівуду. Письменник, продюсер, актор, кінематографіст, поліглот започатковує традицію пісні і танцю у кіно, яка сьогодні є просто візиткою індійського кіно.
Ірані випустив 158 фільмів за 25 років, у проміжку між Світовими війнами, свою останню стрічку відзнявши у 1945 році. Він став не лише батьком звуку і кольору індійського кіно. Його можна назвати родоначальником жанрового розмаїття, адже навіть сьогодні важко відшукати стрічку, яка б не використовувала хоча б якусь тему з фільмів Ардешіра.
Період з кінця 1940-х
і до 1960-х років вважається «Золотим століттям» індійського кіно. У цей період
був знятий ряд знакових картин, які на даний момент визнані класикою жанру.
Серед найвідоміших
режисерів того періоду виділялися Мехбуб
Кхан, К. Асіф, Біма Рой, Камал Амрохі, Віджай Бхатт. Фільми Гуру Датта «Жага» і «Паперові квіти»
були включені в список 100 кращих фільмів усіх часів за версією журналів Time і
Sight & Sound, а сам режисер названий одним з найвидатніших режисерів всіх
часів.
50-ті роки для індійського кіно
стали "золотою епохою". Одним із найяскравіших фільмів тих років став
Awaara (1951 р.) режисера Радж Капура.
Дев
Аланд
став другою зіркою в індійському кіно 50-х років.
Третьою зіркою є Діліпа Кумара.
У 1952 році в Індії пройшов перший
міжнародний кінофестиваль.
На рубежі 1960-х і
1970-х років в боллівудську моду увійшли романтичні фільми з елементами
бойовиків. Романтична складова сюжету часто розгорталася на тлі бандитських
сутичок. У середині 1970-х Амітабх
Баччан створив образ «сердитого молодої людини», поліцейського, самостійно
протистоїть злу.
У 1972 на екрани всього світу
виходить фільм "Зіта та Гіта". Успіхом цей фільм завдячує переважно
акторці Хемі Маліні, яку вважають
родоначальницею нової ери в індійському кіно. Найбільш відомі індійські
жінки-режисери Гуріндер Чадхі
("Грай як Бекхем") та Міра Наір ("Весілля в сезон
дощів") здобули славу своєю роботою в Європі та Голівуді.
У 1975 році на екрани
вийшли такі знакові для Боллівуда фільми, як “Помста і закон”, “Стіна”, «Salaam
Bombay!» .
У 1990-ті роки на
перший план вийшли комедійні фільми з екшн-сценами.
В останні десятиліття
боллівудські фільми стали набувати популярності в західних країнах. З здобувших
популярність картин виділяються - «Hum Dil De Chuke Sanam» («Навіки твоя»,
1998), «Kabhi Khushi Kabhie Gham» («І в смутку і в радості ...», 2001), «Kal Ho
Naa Ho» («настане завтра чи ні », 2003).
У 2000-ті роки якість
зйомки в Боллівуді фільмів неухильно зростало. Багато фільмів стали затребуваними
не тільки на азіатському, але і на світовому ринку. Серед таких картин
виділяються «Мене звуть Кхан» (2010), що піднімає гострі соціальні та
міжнаціональні питання.
НАЙВІДОМІШІ
АКТОРИ БОЛЛІВУДУ
Амітабх Баччан, Мітхун Чакраборті, Акшай Кумар, Шахрух Хан, Рані Мукерджи, Айшварія Рай, Салман Кхан, Рітік Рошан, Аамір Хан, Санджай Датт, Саіф Алі Хан, Пріті Зінта, Мадхурі Дікшит
Індійський актор Мітхун
Чакраборті, який є одним з найпопулярніших і високооплачуваних акторів
Індії, засвітився майже в 400 фільмах.
Ранбір Радж Капур – легендарний індійський актор і режисер 20 століття. Роль, яку зіграв у кіномистецтві Капур, допоможуть краще розкрити його народні титули. Великого індійського актора Раджа Капура називали «індійським Чарлі Чапліним». У своїй країні він також іменувався «королем індійського кіно». Він по праву вважається піонером нової епохи індійського кіно, в світі ж він був "емблемою" своєї країни. Самими знаменитими фільмами, в яких він зіграв, були "Пан 420" і "Бродяга". Саме за ним його впізнавали у всіх куточках планети. Свої ролі він виконував з віртуозним майстерністю, при цьому не тільки грав роль, але і танцював, співав, виконував різні акробатичні трюки.
Капур продовжував свою
продюсерську і режисерську діяльність.
За всю свою творчу кар'єру він встиг зняти і зіграти близько 80
картинах.
Перегляд
відео https://www.youtube.com/watch?v=TtCt2ak5PxA або
https://www.youtube.com/watch?v=vjCv8F04b1o
Дякую за роботу
За щонайменше п'ять тисячоліть Індія виробила і зберегла глибоко оригінальну культуру, що належить до великих досягнень світової цивілізації. Література Індії величезна. Її перші пам'ятки — священні книги Веди виникли за тисячоліття до початку нашої ери. Індійський народ – не тільки великий ардчий і віршотворець. Він також надзвичайно музичний. Його творчість багатонаціональна. Музикантам відводилась роль пророків, бо тільки з допомогою музики можна піднести душу над рамками життя. Розглянемо музичне мистецтво Індії.
Музичне мистецтво Індії
багате й різноманітне за темами, жанрами, місцевими стилями та мелодичними
варіантами. В основі
індійської музики – гармонійне поєднання вокалу, інструментальної музики й
танцю.
З незапамятних часів пісні індійського народу
відображали картини життя і праці трудівників своєї землі. Поезія такої
щоденної праці, й гіркота, звуки, ритм – усе це втілено в музиці майстерністю,
що поєднує художню правду, емоційність і вишуканість форми.
Індія – землеробська країна, тому
ще в давнину тут виникли селянські пісні про врожай. Індія – це також країна
величної архітектури, древніх міст із палацами, храмами, вишуканими будівлями.
Звідси стародавні пісні будівельників - мулярів, покрівельників, різьбярів із
дерева й каменю. Індія — країна великих рік і морських узбережж, де здавна
співають свої пісні корабельники, човнярі, веслярі. Пісенне мистецтво
індійського народу відобразило й інші своєрідні риси праці, побуту, природи,
флори і фауни країни. До числа дуже давніх належать пісні погоничів слонів і
буйволів, пенджабські пісні погоничів верблюдів — маппа, пастуші пісні, пунги —
пісні приборкувачів кобр.
В Індії виникли, поширились і на
тисячоліття глибоко вкоренилися брахманізм, буддизм, індуїзм. Ідеї й образи цих
релігій дуже вплинули на життя, побут і мистецтво народу. У I тисячолітті до н.
е. в Індії склався високо мистецький епос - всесвітньо відомі поеми
«Махабхарата» і «Рамаяна. Уривки з цих поем були покладені на музику. Камкаха
були творцями і виконавцями цих епічних пісень. Священні гімни Веди
виконувались речитативом. Поряд з культовою, храмовою існувала світська
(придворна) та народна музика.
У суспільстві музичному мистецтву надавали великого значення.
Вважали, що воно має чудодійну силу, впливає на природу, тварин. Співом, на
думку давніх індусів, можна викликати пожежу. Індуси вірили, що
під час посухи наспівом можна було викликати дощ, приборкати розлючених слонів,
вони вміли мелодією на флейті заклинати змій.
Система побудови індійської музичної композиції включає 2 поняття:
рага (форма мелодії) і тал (ритмічна складова).
Найхарактернішою рисою художньої культури
Індії є синтез мистецтв - поезії, музики (вокальної та інструментальної),
хореографії, що створював оригінальний
жанр – танцювальну драму. Він дістав назву сангіт. На такому
синтезі побудовано гру в традиційному народному театрі Індії. Існували також
лялькові театри, тіньові, класична драма (мовою санскрит).
Під впливом синтезу мистецтв виник унікальний вид
національного живопису на музичні теми – ваніка, де сім звуків
асоціювалися з сімома кольорами та з певними графічними формами. Індійцям
загалом притаманні космологічні уявлення про музику: сім звуків символізували
сім відомих на той час планет Сонячної системи. Звук розглядали як енергію
Космосу, а ритм як розвиток Всесвіту. Для теорії музики, що розроблялася
індусами, характерна числова містика (число «7 вважалося священним).
Індійська
музика має безліч місцевих варіантів. Іi типова особливість наявність
інтервалів, менших за півтону (шруті). Головні національні інструменти
віна, cитap, тимбура (шипкові), саранеі, саринда (смичкові).ь табла, банія (ударні).
Класична музика ділиться на північну школу – хиндустані, і південну - карнатік. Друга відрізняється
прискореним темпом і підкресленою ритмікою школи півночі і півдня мають тривалу
традицію розвитку. Викладання співу, інструментального
виконання і танцю ведеться представниками каст, що успадковують свою професію
протягом дуже тривалого часу.
Тому кожне покоління народжує видатних
музикантів, співаків і танцюристів. В даний час неперевершеним виконавцем гри
на ситaрi е вже протягом декількох десятків років Раві Шанкар. Він не тільки
видатний ситарист, але і композитор, і наставник молодих виконавців. Його син
Шубхендра успадкував талант батька і продовжує вдосконалювати свою
майстерність. Порівняно недавно європейська скрипка теж стала виконуючим соло і
супроводжуючим інструментом, Є і віртуозні виконавці національних мелодій
на цьому інструменті. До них відносяться Л.
Джанраман, Т.Н.Кришнан. Індійські музиканти – віртуози виконавці і композитори
– давно намагаються вирішити проблеми синтезу північного і південного класичних
стилів, проблему організації національного симфонічного оркестру з традиційних
інструментів і створення творів для такого оркестру.
Аранжування оркестрових творів для
інструментів складного звучання і представляє головну перешкоду при створенні
великих національних оркестрів, та до того ж із додаванням європейських
інструментів.
І якщо у майстрів
високого класу і вдавалися деякі експерименти (типу ситара і скрипки), то це
виявилося можливим ще і тому, що на ситарі грав Раві Шанкар, а на скрипці Ієгуді Менухин.
Тому, коли сьогодні говорять про класичну індійську музику, то мають на увазі,
як правило, соліста-виконавця а невеликим оркестром фону. І саме така музика
отримує широке визнання в самій Індії і за її межами.
Перегляньте відеоматеріал https://www.youtube.com/watch?v=87QBETaQAzU
Любов до природи,
схиляння перед її могутністю та багатством, життя, урочистим і прекрасним в
усіх його виявах, – головна тема індійського
мистецтва.
Музична культура Індії справила помітний вплив на
розвиток музичних культур країн Азії та інших континентів. У столиці Індії Делі
створено Академію музики, танцю і драми, видаються спеціальні музичні журнали.
Дякую за роботу.
Тема.Традиційні художні ремесла Індії: ткацтво, різьблення по дереву, обробка
металів.
1. Опрацюйте презентацію
2. Виконайте онлайн-тести за посиланням.
Тема. Архітектура епохи Великих Монолів: поєднання ісламських, індійських, перських ознак. Мечеть Джамі Масджид в Делі, Тадж-Махал в Агрі. Розквіт мистетцва мініатюри
Інколи відомі твори мистецтва овіяні легендами, через що стають відомими. У всі часи правителі споруджували будівлі, які ставали шедеврами, дякуючи красі й унікальності. Тадж-Махал, Червоний форт, мечеть Джамі Масджид мають свої історії і є національною гордістю Індії…
1. Цей період розвитку індійської архітектури був обумовлений ще однією мусульманською навалою. Бабур, перший правитель династії Моголів, завдав поразки династії Лоді в легендарній битві при г.Паніпат в 1526 році. Всього за чотири роки він заклав фундамент імперії, яка мала необмежену владу над більшою частиною Індії протягом наступних 300 років. Імперія, проте, була заснована не стільки стараннями Бабура, скільки мудрістю великого афганського правителя Шер-хана, який примусив сина Бабура Хумаюна відмовитися від Делі, і сам керував містом протягом п'ятнадцяти років. Шер-хан зробив величезний внесок в розвиток архітектурних традицій. Квіла-Кухна-Масджид в Пурана-Квіла в Делі стали прототипом розвитку архітектурних форм Моголів, а гробниця Шер-хана в Сазарамі (штат Біхар) є найвищим досягненням в ряду восьмикутних гробниць, побудованих династіями Туглакідів і Лоді. Шер-хан був повалений сином Бабура, який знову підтримав мусульманську традицію в Делі і залишив Індії великий дар – свого сина Акбара.
З Акбара почалася епоха небувалого будівництва. В період його правління перські рисизлилися з індуськими і буддійськими традиціями, в результаті чого виник стиль настількиж неповторний і еклектичний, як сама особистість Акбара. Наочним прикладом служитьгробниця Хумаюна в Делі і численні споруди в новій столиці, яка була зведена Акбаром -Фатіхпур - Cікрі, а також гробниця самого Акбара в Сикандре, м Агра.
Фатіхпур - Сікрі- місто, зведене Акбаром на гірському кряжі за межами Агри, відображає індивідуальність самого Акбара. Архітекторам, ремісникам і будівельникам з усіх кінців країни було дозволено втілювати свої ідеї та місцеві архітектурні традиції під загальним доброзичливим, але суворим наглядом. Змішання індуського і мусульманського стилів призвело до єдності, яке пояснюється використанням однакового матеріалу для будівництва – червоного пісковика, що видобувається на вершині гребеня, на якому був зведений місто. Естетика урбаністичної планування була позбавлена умовностей, що давало вражаючі результати: планування міста носить невимушений характер, а несхожі один на одний будинки групуються навколо палаців і садів неправильної форми. За час свого майже півстолітнього правління Акбар не тільки відродив архітектурні, адміністративні та художні традиції періоду мусульманського правління в Індії, але також залишив своїм наступникам Індійську імперію, яка не досягала подібних розмірів протягом майже двох тисячоліть. Син Акбара Джахангир не був видатним будівельником, він вважав за краще висловлювати свою індивідуальність в розведенні численних садів. Він також змінив величний аскетизм піщаної архітектури Акбара на витонченість і блиск чистого і білого мармуру. Саме до цього матеріалу звернувся наступник Джахангира Шах-Джахан.
В архітектурі Індії епохи імператорської династії Великих Моголів (сер. XVI-XVII ст.) ісламські канони поєдналися з місцевими індійськими, а також перськими стилями. Це зумовило виникнення споруд неймовірної витонченості із симетричністю композицій і багатством декору.
Опрацюйте презентацію
Дякую за роботу.
26.03. Тема. Комплекс в Кхаджурахо, присвячений Шиві.
Опрацювати презентацію, зробивши конспект в зошит
https://drive.google.com/file/d/1enXm0RHcQAqewk3z8dMkGPcME93hHdcw/view?usp=sharing
Дякую за роботу.
24.03. Тема. Буддійський печерський храм в Аджанті.
Перегляньте відео
https://www.youtube.com/watch?v=kgu6vcNLEC0&ab_channel=AmazingPlacesonOurPlanet
Печерний храм Аджанти - це один з найбільш видатних пам'яток давньоіндійської мистецтва. Створювався він протягом кількох століть, в 200-650 роках. Комплекс являє собою низку печер, висічених в скелях і з'єднаних широкої стежкою - скеля у вигляді підкови з 29 цікавими печерами. Храм Аджанти розташований в індійському штаті Махараштра.
Аджанта - це комплекс печерних храмів, які є одним з найбільш видатних пам'яток давньоіндійської мистецтва. Він був створений в епоху імперії Гуптів - останнього великого держави Стародавньої Індії, який об'єднав в 320 році північну і центральну частини країни.
У п'яти печерах розташовані храми (віхари), в інших двадцяти чотирьох - чернечі келії (чайтьи). Типовий печерний храм Аджанти складається з великого квадратного залу з маленькими келіями, розташованими навколо нього.
Печерні храми Аджанти: де вже більше двох тисяч років тому, за три століття до народження Христа, звучали молитви - почали зводитися в період розквіту буддизму при імператорі Ашоке. Всього в Індії близько 1200 рукотворних печер, і тисяча з них - в західному штаті Махараштра. Там в достатку був вулканічний базальт, з якого вони висікалися, і більше десятка місць, де розташовані ряди печерних храмів.
З боків залу, відокремлені колонадами, знаходяться бічні проходи, призначені для релігійних процесій. Стелі печер підтримують різьблені або покриті розписами колони, різьблені колони прикрашають і входи в печери.
Історія печерних храмів така. За західних територіях Індії здавна проходили торгові шляхи з Європи в Азію. Рівнинна, посушлива місцевість Махараштри, з рідкісними масивами горбистих гір, була обжита і активної в торговому відношенні. Прагнули до самоти монахи йшли в базальтові скелі і селилися в мальовничих пагорбах поблизу річок і озер.
Торгові каравани, які одержували в монастирях їжу і відпочинок, надавали кошти на будівництво храмів. Будівельники мали також царствених покровителів (з династії Маур'їв і Гупта, в потім Раштракутов і Чалукта), які зіграли велику роль у зведенні і обробці храмів Аджанти.
Аджанта стала знаменита через своїх чудових розписів. Вони збереглися до наших днів тільки завдяки відокремленості і віддаленості храмового комплексу, в той час як інші стародавні храми руйнували релігійні фанатики. Але іншим ворогом древніх розписів стали час і клімат. В результаті з усіх печер тільки тринадцять зберегли фрагменти давньої живопису.
Спорудження печерних храмів тривало близько 17-ти століть (останній храм датується XIV століттям). Весь цей час в печерах Махараштри жили монахи. Але мусульманські набіги і панування великих моголів сприяли тому, що храми були занедбані й забуті.
Печер Аджанти, захованим в нетрях гір, пощастило більше, ніж будь-яким іншим храмам: тут збереглися унікальні фрески, хоча більшу їх частину попсувала дика рослинність. Фрески Аджанти нагадують розписи Шрі Ланки - і в них проглядається вплив Греції, Риму та Ірану.
Розписи Аджанти - своєрідна енциклопедія життя Індії протягом цілого історичного періоду - V-VII століть. Більшість розписів Аджанти є ілюстрації до буддійським легендам.
Печери Аджанти, що демонструють мистецтво раннього буддизму, знаходяться в мальовничому скельному масиві на річці Вангхора. Аджанта - село, печерні храми в стороні: до них їхати хвилин 15, по красивому серпантину ходять екскурсійні автобуси (нові і не обшарпані, як звичайні рейсові). Місце спеціально обладнане для туристів: поблизу печер є камера схову, де можна залишити речі, душ і ресторан. Вхід - 10 рупій, а для іноземців, з недавнього часу - 5 долларов.- Правда, можна безкоштовно пройти з іншого боку річки, як це роблять місцеві жителі. Але індуси - уважний народ, і маневр іноземців навряд чи сховається від їх погляду.
Печерні храми Аджанти будувалися тисячу років - до VII століття н.е. Потім на тисячу років про них забули. Вони були знову виявлені випадково: в 1819 р англійський офіцер, з самим банальним ім'ям Джон Сміт, полював в горах, переслідуючи тигра. Слід зник тваринного привів його в печери, унікальні за красою розписів.
Розписи Аджанти створювалися протягом століть кількома поколіннями майстрів, тому з них знайшли своє вираження багато характерних рис, напрямки та стилі образотворчого мистецтва Стародавньої Індії. Обсяги розписів просто вражають: так, тільки в одному з підземних залів живопис займає понад тисячу квадратних метрів, причому розписані не тільки стіни, але і колони і стелі. І так було у всіх двадцяти дев'яти печерах.
Розшифровка написів дала датування і інформацію про сюжетах фресок і скульптур. Їх творці і самі вважали свої творіння шедеврами. Вони свідомо прагнули до того, щоб справа їх рук пережило тисячоліття. Напис в одній з найдавніших печер Аджанти говорить, що людина повинна зводити пам'ятники, довговічні, як сонце і Місяць, бо він буде насолоджуватися раєм стільки, скільки на Землі жива пам'ять про нього. А напис 5 століття н.е. повідомляє:
"Те, що ви бачите - це вражаючий приклад мистецтва і архітектури, яка була зведена в прекрасних скелях світу. Нехай цим горам, які зберігають таку силу-силенну печерних храмів, будуть надовго даровані мир і спокій ".
Індійські майстри як ніби прагнули перенести в тісний світ підземель все багатство і різноманітність зовнішнього світу. Вони щедро заповнювали стіни і стелі печер зображеннями дерев, тварин і людей, прагнучи заповнити живописом кожен сантиметр поверхні.
Печери вибивалися з каменю не підряд. Найбільш древні печери (8-13 і 15) знаходяться посередині масиву. Архітектура дозволяє виділити печерні храми хинаянського і махаянского періоду. Згідно з традиціями мистецтва Хінаяни, більш ранньої форми буддизму (його "вузької колісниці", що ставить акцент на індивідуальному внутрішньому досконало), Будду не прийнято було зображати. На нього натякають тільки символи: наприклад, дхармачакра - колесо закону. Ці печери позбавлені скульптур. Зате їхні храми (9 і 10 зали, з рядами восьмикутних колон, що датуються 2-1 століттями до н.е.), мають величезну монолітну звучну ступу - і їх приголомшливо звучна акустика найкраще підходить для співу мантр. Виникає бажання поспівати - або зайти в маленькі чотирикутні келії з боків 12-й печери: посидіти на кам'яних ложах і відчути, як жили монахи.
А більш пізні печери Махаяни ( "широкої колісниці", що акцентує роль боддхісаттви, що рятує все живі істоти), по обидва боки від центральних, відрізняють зображення будд, боддхістаттв і богів. Фрески і скульптури в нішах дають багатющий матеріал для споглядання. Часті скульптури буддійських персонажів в печерах Аджанти - богиня процвітання Хариті з дитиною і нагі, змієподібні божества з головою кобри. На стелях печер - різьблені орнаменти лотосів і фрески мандал.
Найцікавіші скульптурні групи 26-ї печери. Одна малює спокуса Будди демоном Марою: медитує Будду оточують спокусливі жінки, тварини і демони. На іншій - величезна скульптура лежачого Будди з закритими очима: його відхід в нірвану.
Казково багатий і різноманітний світ розписів Аджанти став відомий всьому світу тільки після 1819 року, коли давно забуті печерні храми Аджанти були раптом випадково виявлені. У 1920-х роках живопис в печерах була ретельно відреставрована і з тих пір знаходиться під охороною.
"Мальовниче оформлення печерних храмів Аджанти стоїть в одному ряду з кращими пам'ятниками древньої індійської культури і мистецтва.
Печерні храми заново відкрили англійці 200 років тому. Після незалежності Індії вони стали національним надбанням і археологічними пам'ятками, що охороняються ЮНЕСКО. Це не заважає тому, що для індусів це - святі місця. Щоб увійти всередину будь-якого печерного храму, треба зняти взуття (а якщо врахувати, що в Аджанте їх 29, там простіше ходити босоніж).
ТАКИМ ЧИНОМ, ПЕЧЕРНИЙ ХРАМ АДЖАНТИ - ЦЕ ДІЙСНО СКАРБ СВІТОВОГО МАСШТАБУ.
10.03. Тема уроку: Індія - країна релігійної толерантності. Сакральна
архітектура і скульптура. Велика ступа в Санчі.
Опрацювати презентацію, зробивши конспект в зошит
https://drive.google.com/file/d/1enXm0RHcQAqewk3z8dMkGPcME93hHdcw/view?usp=sharing
Дякую за роботу.
03.03. Тема уроку:Презентація мистецький проектів.(онлайн-урок)
Опр. у підручнику ст. 59-61.
Перегляньте аніме за власним вибором.
Танцювальні традиції народів Далекого Сходу
https://www.youtube.com/watch?v=_YmL8xZXZoU
03.02. Тема уроку: Декоративно-ужиткове мистецтво Далекого Сходу: вироби з порцеляни, дерева, кістки. Нецке.
1. Опрацюйте презентацію
2. Виконайте онлайн-тести за посиланням.
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4183131
Дякую за роботу.
03.02. Тема уроку. Японський сад, ікебана.
"Корейський традиційний сад" у Києві.
Окрім живопису в далекосхідній культурі високого розвитку набула садово-паркова архітектура. Китайські сади були кількох типів: імператорські, храмові, індивідуальні, призначені для родини та друзів. Їх прикрашали дерева і квіти, павільйони й альтанки, водойми та декоративне каміння.
Японські
сади лаконічні, багатозначні й символічні, вони покликані слугувати відпочинком
від суєти, засобом відновлення рівноваги душі. Кожен об’єкт має своє
смислове навантаження.
В основу моделі японського саду покладено союз трьох головних стихій – води, каміння і рослин. Вода (або пісок, який її замінює) асоціюється з водоймами (озерами й гірськими річками). Камені символізують гори, скелі, острови. Невеликі рослини, з яких створюють композиції, за контурами нагадують лісові пейзажі.
З-поміж видів японських садів виділяють: сад дерев, сад води, сад чайної
церемонії, сад цубо, сад каменів.
Естетика садів
Японії
Жителі Країни Вранішнього Сонця вважають, що в природі немає нічого некрасивого. Об'єкти поклоніння – водоспади, дерева, гори. Художній образ завжди сприймається активно, його домислюють і співпереживають з автором. Японські сади лаконічні, багатозначні і символічні.
Європейський сад створений для того, щоб впливати на органи чуття людини за допомогою аромату і кольору. На відміну від нього, японський сад допомагає відпочити від суєти і відновити рівновагу душі.
Камені в саду дуже важливі, вони задають структуру. Їх розстановка – це особливе мистецтво. В кожному камені потрібно побачити свою родзинку і відвести йому певну роль. Камінь може лежати, «тікати» або «притулятися». Розставляють їх зліва направо. Зазвичай саме так людина ковзає поглядом по картині, тому рух в саду організовано за тим же принципом.
Камені – це сила і
стійкість. Від їх нерухомості віє спокоєм, а асиметричне розташування є
співзвучним з природою. З роками на них з'являються мохи та лишайники. Типова
картина кам'янистого саду: подушки з моху відтворюють сопки з їх м'якими
обрисами, а «хвилі» на гравії або піску – брижі водної поверхні.
Такий сад називають «плоским» або «сухим
ландшафтом».
Вода в саду має бути присутня обов'язково. Це
найрухливіша стихія, вона вносить свою лепту в настрій і характер саду.
Улюблене творіння природи у японців – водоспад. Роблять його подалі від
будинку, але неодмінно так, щоб чути його шум. Великий і нерівний камінь імітує
скелю, з якої стікає вода. Русло потоку викладають із каміння, розміром трохи
менше. Ще один водний об'єкт – ставок, який відображає небо і ті рослини, які ростуть
на його березі. Це спосіб розширити маленький простір і зробити його більш
об'ємним. Якщо у ставок впадає струмок, це вносить в сад динаміку.
Підбір рослин пов'язаний з естетикою саду. Переважаючий колір – зелений, при посадці дерев перевага віддається вічнозеленим породам. Улюблене дерево – сосна, символізує довговічність. Обов'язково присутній бамбук і інші різні злаки. Їх скромність вносить гармонію в загальну картину. Листяні породи представлені азалією, камелією, магнолією. Рослини посаджені з урахуванням сезонної зміни акцентів. Весняне цвітіння сакури огортає сад біло-рожевими хмарами квітів, їм вторять малиново-рожеві азалії. Влітку дерева відцвітуть, але їх пелюстки вкриють крихітний ставочок, а гілки створять химерний малюнок на тлі темного неба в повний місяць. Осінь запалить свої холодні багаття з кленового листя, адже клен – символ вічності, величі, вченості, життєвої мудрості, тактовності. Акцент завжди падає на найефектнішу (в даний момент ) рослину. Це час нею милуватися, і інші рослини не відволікатимуть на себе увагу. Одні рослини змінюються іншими, не менш красивими.
Групи каменів в японському саду
Зазвичай
в саду непарна кількість каменів. В основі розміщення лежить семикутник.
Розташовують камені групами, з огляду на історію, яку майстер, що створює сад,
намагається висловити з їхньою допомогою. У кожній групі повинен бути основний
елемент і підлеглі. Тут, як у природі, ніколи не буває повної симетрії.
Зазвичай камені, що стоять на піску або гравії, символізують острова в океані,
але можливі найрізноманітніші асоціації, і в цьому суть японського саду – кожен
спостерігач повинен зробити власні відкриття. Для японського саду краще стійкі
камені.
Пісок «зачісують» граблями. Намальовані
на ньому фігури символізують життя, що дається, непостійну і мінливу воду. Концентричні кола – хвилі, що б'ються об берег,
прямі лінії – нерухома водойма, хвилясті візерунки – рухома вода.
Зазвичай в саду каменів роблять доріжки, адже милуватися ним
прийнято з певних місць або слідуючи по задуманому автором маршруту. З кожної
точки спостереження повинно бути видно рівну кількість каменів, деякі з них
мають бути приховані за іншими, реалізуючи принцип «вабі-сабі» – прекрасне в
недомовленому. Іноді доріжки спеціально роблять незручними для швидкої ходьби,
щоб виділити місця, де треба зупинитися і подивитися навколо. Така доріжка сама
по собі – прикраса саду, йдучи по ній, слід милуватися камінням, її складовими.
Доріжки в японському саду – це втілення життєвого шляху, іноді вони, будучи
важливим елементом саду, зовсім не пристосовані для того, щоб по ним
ходили. Для створення саду каменів використовують невелику кількість
рослин. В даному випадку краще їх повна відсутність, ніж невідповідний
композиції підбір. Дуже часто в саду каменів використовують мох. Це в культурі
Японії символ материнського захисту, надійності, нескінченності часу. Досить
часто в саду каменів можна зустріти сосну або сливу. Перша – це символ
стійкості, мужності, довголіття і терпіння, друга – радості, захоплення
природою і життям. Розміщуючи малі архітектурні форми в японському саду
каменів, необхідно враховувати не тільки їх відповідність стилю, але і
доречність і доцільність. Статуї в подібному саду не потрібні, адже їх
замінюють камені. А ось наявність і розміщення ліхтарів дуже важлива, так як
світлові акценти можуть сильно змінити картину саду і його сенс. Лавки повинні
стояти там, звідки найкраще милуватися садом. Сходинки символізують сходження
на інший духовний рівень. Сходи в японських садах, як і доріжки, не завжди
пристосовані для пересування. Місток – символ переходу, який розуміється кожним
спостерігачем по-своєму.
Японський
сад символізує світ земної природи, всесвіт. Характерні елементи: штучні
пагорби,ставки, острови, струмки і водоспади, доріжки і ділянки з піску чи
гравію, прикрашені камінням незвичайних обрисів. Дерева, кущі, бамбук, трави,
квіти і мох покликані передавати
відчуття зміну пір року. На території саду можуть також розміщуватись кам’яні
ліхтарі, альтанки. Тут людина усамітнюється, щоб досягти гармонії.
Сад цубо
Сад цубо, або цубо-ніва — це
невелика за розміром внутрішня частина будинку з відкритим дахом, що засаджена
рослинами та оформлена каменями. Слово «цубо» (坪) означає територію рівну двом татамі,
що становить близько 3,3 квадратних метри. Популярний цубо у щільній забудові
Кіото. Через такий сад у кімнати навколо нього потрапляє світло через паперові
чи очеретяні розсувні стіни
https://www.youtube.com/watch?v=6FN4fEXVKoY&t=3s
– перегляд відеоролика
Корейський сад у Києві
.jpg){kind=link}
2012 року за сприянням корейського уряду з нагоди святкування двадцятої річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною та Республікою Корея у Національному ботанічному саду був створений корейський традиційний сад за мотивами Чандука.
Сад розпланувала корпорація «Korea Land and Housing
Corporation». Будівництво велось запрошеними із Кореї митцями і з
привезених матеріалів.
Корейський сад
у Києві складається з
трьох елементів:
·
Павільйон
«Аер'юнджун» — копія подібного павільйону у Палаці Чандук.
Назва походить від слова «аер'юн», тобто «любов до лотосу», що
символізує шляхетну вдачу корейських вчених, що зберігали дух і мужність перед
обличчям небезпеки
·
Брама —
споруда у корейському стилі із символом «тегеук»
·
Корейська стіна —
мури з азіатським орнаментом «сагунджа», тобто «чотири граціозні шляхетні
рослини», а саме бамбук, орхідея, слива та хризантема
Ікебана – класичне японське мистецтво, що виникло понад 600 років тому і спочатку було колишнім буддійським ритуалом покладання підношення в храмах. До середини XV століття з появою перших класичних стилів ікебана придбала статус мистецтва і здобула незалежність від релігійного змісту ритуалів, хоча це продовжувало розумітися в підтексті. Перші вчителі і учні були священиками і аристократією, але з плином часу з'явилося безліч шкіл, нових стилів,тому ікебана таким чином стала надбанням всього японського народу. У VI столітті до Японії проникло буддійське вчення, який приніс із собою ритуал покладання квітів на вівтар на честь Будди. В Індії ритуал зводився до розсипання пелюсток, але в Японії до X століття квіти стали підносити у вазах або на підставках, а виконавцем ритуалу стало духовенство.
До XV століття квіткові композиції поширилися і розвинулися
настільки, що стали долею не тільки імператорського двору і знаті, але й
популярні в народі. Це поклало початок закріпленню вимог до композиції і формі,
які були записані найстарішим Sendensho (1443-1536).
З плином часу ікебана стала невід'ємним атрибутом фестивалів
та виставок. Правила складання композиції були закріплені, а матеріали повинні
були бути об'єднані абсолютно певними способами. У цих ранніх формах ікебани
високе центральне стебло повинне було супроводжуватися двома коротшими, що
являло собою небо, людину і землю. У кожній школі для ікебан були
свої специфічні назви, але в 1545 році школа Ikenobo створила стиль rikka,
сформулювавши сім основних способів розташування стебел, що застосовуються в
тому чи іншому вигляді аранжування.
Протягом періоду Момояма (1560-1600) було побудовано безліч
замків, які були прикрашені композиціями у стилі rikka – він вважався найбільш підходящим.
До 1600 року релігійне значення ікебани зменшилося і квіткові
композиції стали виконувати виключно декоративну функцію. У період Едо (початок
XVII - середина XIX ст.) Простота стилю chabana допомогла створити стиль
nageire. Композиції в цьому стилі здавалися недбало поставленими або навіть
вкинутими в кошик.
Створення таких недбалих композицій призвело до появи стилю
seika або, як його називали в школі Ikenobo, shoka. Цей стиль характеризується
щільним вузлом з трьох стебел, що утворюють асиметричний трикутник. Така форма
зараз вважається класикою жанру, тому школи, в яких її викладають, також
називають класичними.
Починаючи з XIX століття, майстри ікебани мали все більший
вплив у суспільстві, а до цього часу стати майстром і взагалі займатися
аранжуванням могли тільки чоловіки (як це зазвичай водиться в Японії), але в
даний час жінки так само мають право вчитися цьому мистецтву.
композиція ікебани – це не просто
пейзаж, на символічному рівні – це мікрокосм, цілий всесвіт в мініатюрі. В
кожній класичній формі відображується філософський принцип Три єдності світу
– три основні елементи композиції символізують Небо (більший елемент), Землю (менший) та Людину (середній).
Часто в якості основних елементів використовують гілки, а квіти служать
помічниками.
Мистецтво складання
ікебани і в даний час бурхливо розвивається: відкриваються
школи та навчальні центри по всьому світу, створюються нові стилі і напрямки:
·
Ріккі (химерний і помпезний стиль середньовіччя),
·
Чабани (скромна і невибаглива квіткова аранжування),
· Нагеі ре (дослівно означає «квіти, кинуті у вазу» - в основі стилю ікебани простота і
навіть недбалість),
· Сейко (Напрямок засноване на грі світла й тіні, тим
самим, уособлюючи сили природи),
·
Морибана (акцент зроблений на коріння рослин),
·
Тябана (квітковий стиль ікебани для чайних церемоній)
· СОГЕЦУ (принципово новий напрямок ікебани з елементами
європейської аранжування та використанням металу, кераміки).
Жорстких вимог до складання ікебани не пред'являється. Але не кожен букет є ікебаною.В ікебані повинен бути присутній витончений смак, оригінальність, уміння грамотно поєднувати види, фактури, довжину квітів. https://www.youtube.com/watch?v=JbHsKGbfWfE
https://www.youtube.com/watch?v=T19kCpeXeOw&ab_channel=M_K
22.01. Тема уроку. Китайський живопис - синтез зображення поезії, каліграфії, друку.
1.Опрацюйте презентацію, виконайте творче завдання (Зміст завдання на останньому слайді)
20.01. Тема уроку. Ультрасучасна архітектура.
1. Опрацюйте презентацію 36-40 слайди, запишіть конспект в зошит.
https://drive.google.com/file/d/12N9v1RfsFiEd9U4Zvy6p1gX82agqCE5s/view?usp=sharing
2. Виконайте онлайн-тести за посиланням.
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=2674041
Дякую за роботу!
15.01. Тема уроку. Архітектура країн Далекого Сходу:Велика китайська стіна, Храм Неба у Пікіні, японський замок Хімедзі, корейський палац Кьонбоккун у Сеулі.
1. Опрацюйте презентацію 11-35 слайди, запишіть конспект в зошит.
https://drive.google.com/file/d/12N9v1RfsFiEd9U4Zvy6p1gX82agqCE5s/view?usp=sharing
2. Підручник ст.45-47- прочитати.
Дякую за роботу!
13.01. Тема уроку. Природа - міра всіх речей. Вплив конфуціанства, даосизму, буддизму на мистецтво регіону.
1. Опрацюйте презентацію 1-10 слайди, запишіть конспект в зошит.
https://drive.google.com/file/d/12N9v1RfsFiEd9U4Zvy6p1gX82agqCE5s/view?usp=sharing
2. Підручник ст.44- прочитати.
Дякую за роботу!
18.11. Деконструктивізм споруди "Кристал" Королівського музею в Торонто. Статуя Свободи у США, скульптура Лео Мола. Вегревільська писанка (Канада).
Опрацювати презентацію
13.11.
Тема: Архітектура,
скульптура Північної Америки. Риси класицизму і неокласицизму в архітектурі. Ар-деко. Хмарочоси.
Загальна характеристика культури Північної Америки
Населення країни дуже строкате: європейці, що почали заселяти Північну
Америку наприкінці XVI ст., кольорове населення – американські індіанці, чисельність яких за
часів Колумба становила 5- б мли, метиси (нащадки білих та індіанців),
африканці (нащадки переселених сюди рабів), мулати (нащадки від шлюбів білого
та африканського населення), китайці, японці та ін. Потрапивши до Північної Америки, всі вони надзвичайно
швидко сприйняли англійську мову й культуру. Матеріальна
культура Північної Америки розвивалася дуже стрімко.
Розглянемо найвизначніші пам’ятки
культури Північної Америки.
Найдавніші пам'ятки художньої культури цього регіону – це вали й кургани, зведені із землі і каміння в штатах Огайо, Іллінойс, городища в Цінціннаті, Луїсвіллі та Сан-Луї. Археологи знайшли тут вази з прикрасами, курильні люльки з глини або каменю із зображенням голови людини, домашнє начиння, прикраси зі срібла тощо.
Після ліквідації рабства (1865 р.)
почався період надзвичайно інтенсивного розвитку виробництва. І наприкінці XIX
ст. США зрівнялися з провідними державами світу.
У колоніальний період панував
класицизм. У період національного відродження – неокласицизм. Розквіт
неокласицизму в США, який припав на 1780-1860-і рр. був тісно пов’язаний з
політичним статусом молодої республіки. Один з найбільш впливових президентів
Сполучених Штатів, Томас Джефферсон. Його проект Капітолію у Річмонді став
першим в Америці суспільним будинком, який наслідував храмовій архітектурі. Будинок для засідань
конгресу – Капітолій – розташований у серці США – Вашінгтоні. Нагадує велич
Риму. Прообразом куполу є купол Св.Петра в Римі. На куполі стоїть 6-метрова
статуя Свободи. Вага купола – 4 тис. тонни. Щоб не закривати будівлю, поруч
відсутні інші забудови.
•
На плані дещо зміненому при будівництві, видно
центральний корпус і крила, в яких розміщені різноманітні, добре сплановані
приміщення, включаючи напівкруглі будівлі Сенату і Палати представників.
•
Після пожежі 1814р.
Капітолій потребував перебудови. Цією можливістю скористалися для створення
двох нових «ордерів». Колони біля входу в Сенат мають форму тютюнового листя, в
іншій частині будівлі використана форма качана і листя кукурудзи.
У першій половині XX
століття з'явилася в архітектурі,
декоративному мистецтві, моді та живописі мистецька течія ар-деко – синтез модерну і неокласицизму. Відмінні риси — сувора закономірність, етнічні геометричні візерунки,
розкіш, шик, коштовні сучасні матеріали (слонова кістка, крокодилова шкіра, алюміній,
рідкісні породи дерева, срібло). Американських берегів воно досягло лише 1928 року, де в 1930-х перетворилося
на Streamline Moderne — американізоване відгалуження ар-деко,
що стало візитною карткою цього десятиліття.
Один з
представників стилю – Вільям ван Аллен – побудував у 1930 р. для відомого автомобільного концерну
хмарочос – Крейслер білдінг. Має
висоту 320 метрів. Протягом 11 місяців у 1930—1931 роках споруда вважалась найвищою в світі. Будували її швидко – 4 поверхи на
тиждень. 38-метровим шпилем із
нержавіючої сталі хмарочос впирається в небо. На рівні 59 поверху над містом
височіє емблема Крейслера – сталеві хромовані голові орлів.
Свого часу будівлю було піддано критиці за
«легковажний» дизайн, який відійшов від прямого і функціонального модернізму.
Наприклад, нагорі є величезні сріблясті статуї у вигляді орлів. Але в цілому
публіка приймала будинок із захопленням і навіть давало прізвиська, одним з яких було
«Красуня Манхеттена». Згодом хмарочос «Крайслер» був визнаний багатьма як найвище архітектурне вираження епохи
1920-х років.
Емпа́йр-Сте́йт-Білдінг — хмарочос висотою 381 м (448 м з антеною), що має 102 поверхи, зведений у стилі ар-деко вокрузі Мангеттен міста Нью-Йорка, США. Знаходиться будівля на П'ятій авеню між Західними 33-ю і 34-ю вулицями. Власником будівлі є
На Емпайр-Стейт-Білдінг встановлено велике число антен, через
які ведеться теле- і радіомовлення. Ще 22 грудня 1931 року, всього через
півроку після закінчення будівництва хмарочоса, з антени, встановленої на шпилі
будинку, була проведена перша експериментальна передача телевізійного сигналу.
Зараз вершину Емпайр Стейт Білдінг як базу для своїх передавачів використовують
практично всі теле- і радіостанції Нью-Йорка.
За весь час експлуатації будинку тут було здійснено понад 30
самогубств. Перше самогубство сталося відразу після завершення будівництва
нещодавно звільненим робітником. У 1947 році навколо спостережного майданчика
було зведено огорожу, тому що лише за три тижні тут було здійснено 5 спроб
суїциду. У 1979 році міс Елвіта Адамс вирішила звести рахунки з життям і
стрибнула з 86-го поверху. Але сильний вітер закинув міс Адамс на 85-й поверх,
і вона відбулася переломом
стегна. Одне з останніх самогубств сталося 13 квітня 2007 року, коли з 69 поверху викинувся адвокат, через невдачі
у своїй професійній діяльності.
Одна з найцікавіших споруд в Канаді, як зовні, так і
всередині – королівський музей Онтаріо в Торонто. Це п`ятий за величиною музеєм північноамериканського континенту, відомий
він своєю колекцією динозаврів і творів азіатського і африканського мистецтва. Але і сам по собі музей
представляє архітектурний шедевр, створений Даніелем Лібескіндом. Будівля музею
нагадує за формою фантастичних розмірів кристал, що складається зі скла і
алюмінію. Він немов виростає зі старого будинку музею, прориваючи його. Ідея
проекту і полягала в тому, щоб продемонструвати взаємозв`язок нашої історії,
нашого минулого і сучасного світу.
Останнім
часом про цей музей заговорили голосніше, так як архітектори знову здивували
світ: нова частина будівлі, вибудувана за проектом Даніеля Лібескінда,
складається зі скла і металу і зовні нагадує фантастичний предмет, величезний
кристал, як би злітає вгору, слідом за своїми алюмінієвими вежами . Проект виявився дорогим ще на папері,
але влада міста зважилися на такі витрати, багато в чому завдяки своїм
мешканцям. Так, порядну частину всієї суми (близько 30 млн доларів) вніс
бізнесмен Майкл Лі Чин, чиїм ім'ям проект і названий. В цілому, Королівський музей Онтаріо
включає в себе величезну кількість речей, які необхідно зберегти для майбутніх
мешканців Торонто, Канади і всього світу. Таких предметів налічується вже
близько шести мільйонів примірників. Краса, зібрана під одним дахом, дійсно
представляє величезну цінність: і останки стародавніх динозаврів, і азіатські
килими, вази, зброя, і картини знаменитих європейських художників, і статуї
Будди.
Починався Королівський музей з 1857
року, коли в училище, що готує майбутніх викладачів шкіл і коледжів, з'явилася
невелика колекція творів мистецва. Зовні сховище пам'ятників мистецтва мало
відповідати вмісту. Краще
за всіх це зрозуміли архітектори Ф. Дарлінг і Дж. Пірсон. Вони в 1914 році
запропонували свій варіант будівлі в неороманском стилі, який відмінно вписався в рамки не тільки
канадського міста, а й в архітектуру всієї Північної Америки того часу.
Сьогодні це красива будівля в Університеті Торонто, на перехресті двох вулиць
Роад і Блур.
Мандрувати залами музею можна дуже довго. Античні
скульптури, золоті монети, дорогоцінні камені, знайдені тут же, в Канаді, в
краю Великих озер, вражають і привертають увагу відвідувачів надовго.
Сьогодні Королівський музей Онтаріо - це не просто склад
старожитностей, але цілий навчальний центр для юного покоління, яке часто
приводять сюди на уроки та екскурсії їх викладачі.
У короні статуї розташовано 25 вікон, які
символізують земні коштовні камені і небесні промені, що освітлюють світ. Сім
променів на короні статуї символізують сім морів і сім континентів, як це вважається у західній географічній
традиції. Загальна вага міді,
використаної для відливу статуї, — 62 тис. фунтів (31 тонна), а загальна вага її сталевої
конструкції — 250 тис. фунтів(125 тонн). Загальна вага цементної підстави —
54 млн. фунтів (27 тис. тонн). Товщина мідного покриття статуї — 3/32 дюйма або 2,37 мм.
Висота від землі до кінчика смолоскипа —
93 метри (ця цифра включає підставу і п'єдестал). Висота самої статуї, від верху п'єдесталу до
смолоскипа — 46 метрів. Відвідувачі проходять 356 сходинок до корони
статуї свободи або 192 сходинки до вершини п'єдесталу.
Статуя була збудована з тонких листів міді,
які карбувалися в дерев'яних формах. Сформовані листи потім були встановлені на
сталевий каркас.
З дня свого відкриття, статуя служила
навігаційним орієнтиром і використовувалася як маяк.
Зазвичай статуя відкрита для відвідувачів, як
правило, що прибувають на поромі. З корони, в яку можна піднятися по сходах,
відкривається великий вид на нью-йоркську гавань. У музеї, розташованому в
п'єдесталі (і доступному на ліфті) знаходиться виставка історії статуї.
У
канадських преріях на просторах Альберти переселенці з України створили
найбільше у світі “пасхальне яйце” – Вегревільська
писанка. Велика частина населення Веґревіля (до 40%)
— україноканадці.
Незвичайний
пам’ятник встановлено у 1975 р. Це друга за величиною у світі писанка — заввишки 9,6 м, завширшки 6,5
м, загальна її висота – 11м. (Найбільший музей в формі писанки
знаходиться в Коломиї, Івано-Франківська обл.). Її вага 2270 кг, на
розробку, виготовлення та встановлення незвичайного монумента затрачено 12 тис.
годин часу, використано понад 2 т алюмінієвих конструкцій( з уламків літаків). Була
створена як пам’ятник канадській кінній поліції. Яйце символізує мир і безпеку,
які представники кінної поліції змогли забезпечити першим переселенцям з
Івано-Франківської області у Канаді і їх нащадкам.
Велетенська
Писанка зоріє в небесах, як душа України, краса України у канадському містечку
Вегревіль. Так канадці українського походження вшановують
традиції своєї історичної батьківщини.
Щорічний
фестиваль "Писанка" проходить у перші вихідні липня, заснований у
1973 році. Фестиваль представляє:
·
елементи культурного різноманіття
(танцювальні гурт и,
інструментальні гурти, вокалісти)
·
відтворення побуту першої хвилі імміграції
до Канади, демонстрація ткацтва та ковальства піонерів поселення
·
Українська музика
· Забава (вечірній танець) з музикою "Коломийки
Швидке
зростання міст на початку XX ст., мільйони іммігрантів зі Східної Європи,
Скандинавії, Ірландії, Італії, багато з яких здобули славу цій країні, зробили
Північну Америку країною гомінких вулиць Нью-Йорка і пустель, країною
білосніжної усмішки, країною, де реклама канонізує спосіб життя її населення,
країною, де все працює, не зупиняючись на ніч (хмарочоси, дивовижна архітектура
яких не підпорядкована законам естетики, порожні офіси залишаються освітленими,
машини серед білого дня їдуть із ввімкненими фарами)...
В американців розвинене почуття
просторової свободи. Якщо європейці є вільними у своєму мисленні, то американці
вільні у своїх діях. Рух – природний стан американця.
Культура в Америці – це простір,
швидкість, кіно, технології...
https://www.youtube.com/watch?v=sYNr232YZT8
https://www.youtube.com/watch?v=ojugtZF78Kk
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1515560
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1079463
11.11.
Урок №16. Театри у стилі класицизму. Кафедральний собор у стилі модернізму О. Німейєра. Статуя Христа Спасителя – символ Ріо-де-Жанейро і Бразилії. Мексиканська школа монуменьального живопису.
Унаслідок конкісти, перед якою стояли завдання відкриття і завоювання нових земель, християнізації населення, відбувся рішучий поворот у розвитку мистецтва тепер уже Латинської Америки. На руїнах знищеної індіанської культури колоністи споруджували церкви і монастирі, маєтки й навіть міста. Будівництво вели за європейськими зразками під керівництвом іспанців і португальців. Будівельниками зазвичай були індіанці, а пізніше також метиси і привезені темношкірі раби. Більшість католицьких храмів стоять на фундаментах зруйнованих храмів і палаців індіанців.
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image052.jpg)
Латиноамериканська вежа, Мехіко, Мексика
Пригадайте риси стилів бароко і класицизм. Як вони виявлялися в архітектурі європейських країн?
Стиль бароко, що панував у тогочасній Європі, був перенесений за океан у колонії. Своїм динамізмом, емоційною піднесеністю і декоративністю він виявився співзвучним етнічним традиціям аборигенів, що і визначило своєрідність мистецтва колоніальної епохи у XVІ—XVIІІ ст.
У цей період в іспанських і португальських колоніях в Америці, як і в метрополіях, католицькі храми були центрами музичної культури. У них звучали духовні твори у супроводі органа.
Під час колонізації колишня столиця імперії інків Куско змінила своє архітектурне обличчя. Давні споруди завойовники перетворили на свої володіння. На основі змішування місцевих та іспанських мотивів сформувався неповторний стиль. У наші дні це красиве місто, внесене до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, зберігає чарівність мистецтва часів інків і конкістадорів.
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image051.jpg)
Площа Армас у Куско, Перу
Розгляньте релігійні споруди Куско, визначте риси стилю бароко. Яка музика, на вашу думку, може звучати у цих храмах? Поясніть.
З історії шедевра
Кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці в Мехіко — один з найбільших і найдавніших католицьких храмів у Латинській Америці. Після завоювання іспанцями столиці імперії ацтеків Теночтітлана конкістадори зруйнували індіанський храм і з каменів зруйнованого святилища на тому самому місці побудували християнську церкву. Через півстоліття тут почали зводити нову базиліку за проектом Клаудіо де Арсін’єга. Будівництво тривало понад два століття (1573—1813). Унікальний зразок колоніальної архітектури поєднує риси різних стилів: готики, ренесансу, бароко, класицизму.
Фасади собору оздоблені багатими порталами в обрамленні колон і статуй. Бароковий головний портал собору — найвищий. Тут розміщено чотири скульптурні зображення апостолів, а над дверима — горельєф Успіння Діви Марії. Вежа з годинником прикрашена статуями Віри, Надії і Любові (скульптор Мануель Тольс).
Інтер’єр собору вирізняється багатством декору, розкішним оздобленням золотом, перламутром, слоновою кісткою. Вітражі заливають собор янтарним світлом. П’ять вівтарів виконані у стилі бароко, головний Вівтар Прощення виготовлений із мармуру, оніксу і золота.
Собор оточують 16 капел із картинами та скульптурами. Найбільша — Королівська капела з високохудожнім різьбленням. На двох монументальних вежах 25 дзвонів. Гордість собору — орган, найбільший у Латинській Америці.
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image053.jpg)
Культова архітектура Латино-Американського регіону з характерними для неї гігантськими масштабами й багатством скульптурного декору характеризується терміном ультрабароко. Участь індіанських майстрів позначилася на декоративному оздобленні низки церков, де виявляються несподівані для канонів католицизму язичницькі емблеми й символи, наприклад знаки сонця.
Самобутнім зразком колоніального стилю бароко в католицькій архітектурі другої половини XVIII ст. є комплекс споруд церкви Бон-Жезус-ду-Конгоньяс бразильського архітектора і скульптора Алейжадінью. Величні сходи прикрашали фігури 12 пророків. В інтер’єрах каплиць митець створив шість скульптурних груп із 66 статуй у людський зріст.
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image054.jpg)
Статуя пророка
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image055.jpg)
Комплекс Бон-Жезус-ду-Конгоньяс, Конгоньяс, Бразилія
Після завоювання незалежності більшістю латиноамериканських країн (поч. ХІХ—ХХ ст.) почалася нова епоха, яка стимулювала розвиток архітектури й мистецтва. У великих містах, насамперед у нових столицях держав, виникла необхідність в адміністративних і громадських будівлях.
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image057.jpg)
Колон у Буенос-Айресі, Аргентина
Загальним для країн Латинської Америки архітектурним стилем, який цілком відповідав замовленням у парадних спорудах, став класицизм. І хоча його риси (регулярність, розсудливість тощо) були чужими для місцевої традиції, він уособлював рішучу відмову від колоніального спадку. На архітектурі цього періоду відчутний суттєвий вплив мистецтва Франції. Театри у великих містах споруджували у стилі паризької Гранд-опера, а театр Амазонас у Манаусі взагалі називали «тропічним Парижем».
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image058.jpg)
Амазонас у Манаусі, Бразилія
У ХХ ст. у латиноамериканських країнах провідними стали національно-патріотичні ідеї, що спричинило розквіт самобутніх мистецьких шкіл, найвідоміші з них — бразильська і мексиканська. У мегаполісах — Буенос-Айресі, Ріо-де-Жанейро, Мехіко — споруджували урядові будинки, висотні офіси, університети. У святковому вигляді міст відображено риси національного характеру: вони нагадували строкатий «архітектурний карнавал».
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image056.jpg)
Статуя Христа Спасителя, Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Визначте риси класицизму у спорудах оперних театрів.
Перлиною сучасної культури Південної Америки й символом національної незалежності стало місто Бразиліа. Нова столиця держави є «візитівкою» так званого бразильського економічного дива. Це одне з наймолодших міст світу побудоване на місці, де ще кілька десятиліть тому не було нічого, окрім тропічних джунглів. Бразиліа входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО як об’єкт історичної та культурної спадщини людства.
Одне з найкрасивіших міст Латинської Америки і світу — Ріо-де-Жанейро — оточене півкільцем гір і морем. Із висоти пташиного лету з верхівки гори Корковаду цю красу споглядає гігантська статуя Христа Спасителя — символ міста і Бразилії. Розкинуті руки Христа ніби обіймають місто. Здалеку скульптура «прочитується» як величезний хрест і викликає захоплення. Монумент обрано одним із Нових семи чудес світу.
У Мексиці розвиток сучасної архітектури відбувався майже одночасно з живописом і скульптурою. Значних творчих успіхів на шляху створення національної архітектурно-мистецької школи досягли Дієго Рівера, Хосе Ороско і Давид Сікейрос. Вони свідомо висували вимоги доступності образної мови своїх творів як необхідної умови вираження прогресивних ідей.
Засновник школи монументального живопису Дієго Рівера (1886—1957), окрім картин у різних жанрах, створив чимало розписів стін громадських будівель. Головні теми його творчості — народні традиції, історія, революційний рух у країні. Фрески майстра — ніби грандіозна епопея чи багатоголосна ораторія, у якій переплітаються реальність і фантазія.
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image060.jpg)
Дієго Рівера. Танець у Туантепеці
Хосе Клементе Ороско (1883—1949) виконав за життя численну кількість розписів, з-поміж яких фрески шпиталю у Гвадалахарі, внесені до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image059.jpg)
Хосе Ороско. Фреска «Повстанці загону Сапати»
Творам притаманна динамічність композицій, емоційне контрастне зіставлення білого, червоного і чорного кольорів. Це був спосіб висловити протест проти гноблення людини людиною.
Творчість художника-монументаліста і мураліста Давида Альвароса Сікейроса (1896—1974) за тематикою і стилем належить до соціального реалізму. У виконанні знаменитого муралу на будинку Ректорату університету в Мехіко митець використав комбіновану техніку високого рельєфу і живопису.
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image061.jpg)
Давид Сікейрос. Мурал на будинку Ректорату університету в Мехіко, Мексика
У стандарти жодного мистецького напряму не вписується творчість Фріди Кало (1907—1954), дружини Дієго Рівери, жінки трагічної долі. Картини мексиканської художниці (переважно автопортрети) відносять до символізму, кубізму, сюрреалізму, магічного реалізму. Риси цих стилів дивно поєднуються в її наївному мистецтві, що виникло під впливом народної культури.
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image062.jpg)
Фріда Кало. Дві Фріди
У центрі Мехіко на площі Трьох культур розташовані знамениті споруди, що репрезентують єдність здобутків мистецтва країни всіх періодів розвитку: залишки індіанської піраміди й будинків ацтеків, католицький собор колоніальної епохи та сучасний хмарочос — Латиноамериканська вежа (183 м). Отже, назва площі, внесеної до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, цілком символічна і наголошує на єдності традицій та урбанізму.
Архітектура й образотворче мистецтво Латинської Америки, збагачені досвідом багатьох поколінь, є значним внеском у світову художню культуру.
-class-2018-standard-profile-level/masol-art-10(11)-class-2018-standard-profile-level.files/image063.jpg)
Площа Трьох культур у Мехіко, Мексика
Мистецька скарбничка
Мурал — продукт стріт-арту, велике зображення на стіні будинку.
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6952845
В архітектурі ряду країн у післявоєнний період зложилися свої національні школи. Зовсім особливі риси придбала архітектура Мексики, майстра якої сміливо застосовують національні форми й серед них насамперед мозаїку й розпис, композиційно пов'язані із традиціями давнього мексиканського мистецтва. Мексиканськими архітекторами побудоване університетське містечко в місті Мехіко, що представляють собою єдиний архітектурний комплекс, що складається з ряду споруджень. Особливо цікава будівля бібліотеки (архітектор Альберто Калачу). Призматичний її обсяг повністю покритий величезними килимовими мальовничими композиціями, що перебувають у синтетичній єдності з архітектурною основою.
Кафедральний собор — храм Діви Марії – католицький собор архієпархії Бразиліа. Споруджений в стилі модернізм за проектом відомого архітектора Оскара Нимейєра.
Немає коментарів:
Дописати коментар